пʼятницю, 27 липня 2018 р.

Галині Пагутяк - 60.

Галина Пагутяк увійшла в літературу двадцятитрьохрічною дівчиною, "зовсім не одними і тими ж дверима, якими  ходили всі інші українські письменники радянського часу. Вона ввійшла, не  постукавши  і не попросивши дозволу ввійти, вона влетіла через димар і змусила рахуватися з нею. Їй вдалося обійтися без творів, яких вимагала епоха, а разом з тим подарувати твори, яких вимагала душа",  - так пише про неї Юрій Винничук. 



Галина Пагутяк народилася 26 липня 1958 року в с. Залокоть Дрогобицького району на Львівщині. З 1978 року  два роки вивчала українську філологію у ЛДУ ім.І.Франка, а завершила навчання 1983 р.  у Київському держуніверситеті ім. Т.Шевченка. Прозаїк, есеїст. Член Національної  Спілки письменників України.  
 З нагоди ювілею письменниці  працівники відділу обслуговування Золочівської ЦРБ провели літературний подіум " Таємнича і самобутня Галина Пагутяк"






 
 



четвер, 26 липня 2018 р.

Свято дароване Богом (1030 річчя Хрещення Київської - Русі-України)

Врочистий ювілей...Тисячоліття славне.
Христилась Україна Духом у Дніпрі.
Апостольські здійснились візії прадавні:
З'явився Хрест Святий на київській горі.
Є. Крименко

    Прийняття християнства київським князем Володимиром стало ключовою подією в історії Русі, заклало основи державності і на століття визначило долю народів, що вийшли з київської хресної купелі. 1030 років тому православна віра згуртувала  населення Київської Русі в єдиний народ, дала можливість на рівноправних умовах увійти в число найбільш могутніх держав Європи, сприяло розвитку економіки, культури, мистецтва.


     З нагоди цієї дати в читальному залі Золочівської ЦРБ оформлено виставку- панораму  "Свято дароване Богом" (1030 річчя Хрещення Київської - Русі-України).
   " Святий князю Володимире, Тобі поручаємо  всі потреби  нашого народу  і наші власні. Ти охрестив Україну  в ім'я Пресвятої Тройці, тож, святий наш покровителю, зглянься на наші мольби та моління всього нашого народу"  так розпочинається молитва до рівноапостольного князя Володимира, пам'ять якого, як і День хрещення Київської Русі, святкуємо 28 липня.
         Маємо надію, що в час війни, розбрату та політичної нестабільності історична постать князя Володимира, як і тисячу років тому, стане не тільки символом примирення християн в Україні, а й об'єднавчим початком для всіх нас, громадян України, синів великої та вільної Держави.


четвер, 19 липня 2018 р.

Стоп-кадр «Дива природи нашого краю»

        Ніщо так не підносить  душу людини, ніщо так не розвиває її, як спілкування з природою. Кожній людині особливо дорогий той край, де вона народилася. І чим більше любиш свій край, тим глибше почуття любові до своєї Вітчизни.
     У читальному залі Золочівської ЦРБ ім.І.Франка оформлено виставку стоп-кадр «Дива природи нашого краю».



На Золочівщині взято під охорону такі пам'ятки природи місцевого значення:
- "Лиса гора"  та "Гора Сипуха "(84,3 га)

- Жулицька гора або гора Сторожиха, "Висока гора" (261 га)


- Підлиська гора (гора М.Шашкевича) та Свята гора (186 га)




- Липа Б. Хмельницького на землях лісгоспзагу

- парки-пам'ятки у Поморянах, Глиняних



- ліс в урочищі с.Верхобуж


- витік річки Західний Буг


-віковий дуб у смт. Поморянах

- два вікових ясени в м. Глиняни



- три дуби М. Шашкевича в с.Підлисся

- Скала "Великий камінь" на південь від с. Трудовач










середу, 18 липня 2018 р.


16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю.
Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів:
I. Самовизначення української нації
II. Народовладдя
IIІ. Державна влада
IV. Громадянство.
V. Територіальне верховенство
VI. Економічна самостійність
VII. Екологічна безпека
VIII. Культурний розвиток
IX. Зовнішня і внутрішня безпека
X. Міжнародні відносини
Основні положення Декларації:
– народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей;
– закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах;
– поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;
– виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством;
– самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;
– миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;
– визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими;
– гарантія права на вільний національно-культурний розвиток всіх національностей, ідо проживають на території України;
– необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межами Республіки.
Через нерішучість і непослідовність більшості народних депутатів Декларації не було надано статусу конституційного акта. У результаті вона могла залишитися планом на майбутнє, набором добрих побажань. Однак та ж обережна більшість погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, що проголошувала верховенство законів Української РСР над союзними законами. Цей важливий крок сприяв наповненню Декларації реальним змістом.
Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що:
– суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку української нації;
– визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету.
Ще в часи перебування України у складі СРСР закладено основи майбутньої незалежності нашої держави, зроблено перший крок на шляху до неї.

пʼятницю, 13 липня 2018 р.

Жовтий князь української літератури

    

 16 липня виповнюється 110 років від дня народження талановитого поета, прозаїка і публіциста українського зарубіжжя Василя Костянтиновича Барки (справжнє прізвище Очерет) (1908-2003).
    Ім'я Василя Барки, що проживав далеко за межами рідної землі (США), про твори якого в діаспорі написано багато критичних та літературознавчих досліджень, для нас, українців на Україні, поступово відкривається. Він прийшов до нашого читача наприкінці 80-х, коли в Україні з’явився друком його всесвітньовідомий роман «Жовтий князь». Нинішні можливості ліквідації "білих плям" у нашій історії, культурі, літературі вселяють надії і на вивчення інших духовних набутків української діаспори.
   Його літературна спадщина – це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів та літературної критики. Читачам Василь Барка відомий завдяки поетичним збіркам «Шляхи» (1930) та «Цехи» (1932), романам «Океан» і «Рай» (1951), повісті «Жовтий князь» (1963), перекладові Шекспірового «Короля Ліра» та «Апокаліпсису», перекладеному для українського видання Біблії. В Німеччині вийшли друком збірки його поезій «Апостоли» і «Білий сніг». Переїхавши до США, поет видав збірки: «Трояндовий роман», «Псалом голубиного поля», «Царство», «Лірник», роман у віршах «Свідок для сонця шестикрилих». Василь Барка знаний і як драматург (п’єса «Господар міста», драматична поема «Кавказ»), і як автор критичних есе «Хліборобський Орфей, або Клярнетизм», «Правда Кобзаря», а також двох збірок статей «Жайворонкові джерела», «Земля садівничих», «Вершник неба».
Лауреат міжнародної премії Фундації Антоновичів (США).
       Ім’я Василя Барки, його літературна творчість, яка може бути гордістю будь-якої із світових культур, прийшли в Україну тільки після проголошення її незалежності.

         В Золочівській ЦРБ ім.І.Франка відбувся перегляд-вшанування "Жовтий князь української літератури"

середу, 11 липня 2018 р.

Пам'яті загиблих під Зеленопіллям

         Атака сталась у ніч із 10 на 11 липня 2014 року. Російська реактивна артилерія зі своєї території завдала потужного удару по позиціях українських військ. Це було перше безпосереднє масоване застосування регулярних військ РФ проти Збройних сил України. Згодом подібні обстріли стали систематичними. 
Внаслідок обстрілу загинуло 6 прикордонників, серед них полковник  Ігор Момот, і 30 військовослужбовців ЗСУ.
     З цієї нагоди в читальному залі Золочівської ЦРБ було проведено відеогодину  "Бої біля Зеленопілля  Луганської області. Події і факти".




пʼятницю, 6 липня 2018 р.

7 липня - Різдво Івана Хрестителя


     Одним із найвеличніших та загадкових свят початку липня є Івана Купала ( інші назви: Купайла, Іванів день тощо), яке знаменує вшанування бога Сонця ( в давнину Дажбога). Вважалося, що о цій порі літньогого сонцевороту небесне світило досягає найбільшої сили й повертає на зиму. Казали, що Сонце, як уособлення світла й добра, святкує перемогу над темними сила­ми, а тому при своєму сходженні воно «грає», «скаче» і «радіє». Вся природа теж торжествує з цього, стає особливою, зачарованою.
  Назву ж свята пов’язують з іменем Купайла - божества родючості, урожаю, добробуту та цілю­щих рослин, а обрядодії приурочують вшануван­ню молодості, краси, кохання й очищення.
Згідно з церковним християнським кален­дарем, 7 липня люди відзначають Різдво Івана Хрестителя. Саме про нього Господь сказав, «що серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він»
 Іван Хреститель був сином священика Захарії та праведної Єлизавети, ро­дички Пресвятої Богородиці. Як оповідає Єван­геліст Лука, архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про наро­дження в того сина. І ось у благочестивого по­дружжя, до старості позбавленого дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили в Бога.
Саме Бог зберіг його від смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі та околицях. Ріс святий Іван у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння суворим життям - постом і молитвою. Носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом та сараною. Він залишався пустельником доти, поки Господь не закликав його в тридцятиріч­ному віці до проповіді серед народу.
Підкоряючись Божому поклику, пророк Іван з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії.
Прийшов до Івана хреститися і сам Ісус Христос. Хрещення Христа супроводжувалося дивом - сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Це й є Син мій улю­блений...»
Дізнавшись про Ісуса Христа, пророк Іван сказав народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Івана приєдналися до Ісуса Христа. Це були майбутні апостоли Андрій (Первозваний) та Іван (Богослов).

    Хрещенням Спасителя святитель Іван завер­шив своє пророче служіння
Серед інших святих Іван Хреститель має най­більшу пошану - протягом церковного року на його честь святкується аж шість дат. Серед них - свято Зачаття, Різдва, Усікновення Голови, Собор Івана Хрестителя після Богоявлення.
Різдво святого Івана Хрестителя збігається з язичницьким святом Івана Купала. Тож цього дня поєднуються найкращі елементи християн­ських та народних традицій.

135 років від дня народження Франца Кафки



Франц Кафка (1883—1924) – один із найвизначніших німецькомовних письменників XX ст. австрійського походження, більшу частину робіт якого було опубліковано посмертно.
 На першому плані для нього завжди була літературна діяльність.
 За життя Кафки опублікувано всього декілька коротких розповідей, що склали дуже малу частку його робіт, і його творчість приваблювала мало уваги, доки посмертно не були видані його романи. Перед смертю він доручив своєму другу та літературному агенту — Максу Броду — спалити все, написане ним. Його подруга Дора Дімант справді знищила рукописи, які знаходились у неї, але Макс Брод, порушивши передсмертний заповіт Ф.Кафки, зберіг рукописи й опублікував більшу частину його робіт. Усі твори Кафки, окрім декількох чеськомовних листів, написані німецькою мовою. Сам Кафка опублікував чотири збірки — «Споглядання», «Сільській доктор», «Покарання» та «Голодар» — перший розділ роману «Америка» («Кочегар»), а також декілька інших коротких новел. Проте головні його твори — романи «Америка» (1911—1916), «Процес» (1914—1918) та «Замок» (1921—1922) — залишилися незавершеними і побачили світ вже після смерті автора і всупереч його останній волі.

До 135-ї річниці від дня народження  видатного австрійського письменника Франца Кафки у Золочівській ЦРБ демонструється книжкова виставка та проведено перегляд-вшанування «Чорний птах німецької літератури»