пʼятниця, 23 травня 2014 р.

 Увага! Новинки літератури!

Справжня історія Стародавнього світу/ О.Р. Мустафін.- Харків: ТОВ "Біббколектор", 2013. -349 с.




             

У  харківському видавництві «Фоліо» вийшла друком «Справжня історія стародавнього світу», автором якої є відомий український журналіст, генеральний директор телекомпанії «Мега» Олексій Мустафін
Цю книгу Олексій Мустафін писав близько трьох років для свого сина Михайла, і за порадою друзів вирішив її видати. Особливість його підручника в тому, що весь матеріал подається в хронологічному порядку, а не за країнами, як зазвичай прийнято. Завдяки цьому читачі мають можливість побачити взаємопов’язаність історичних подій у різних країнах. За словами Олексія:
«Викладення історії стародавнього світу як цілісного світу, як цілісної системи – дозволяє краще зрозуміти цю історію. Власне в цьому полягає сенс підручника. Не в тому, щоб дитина запам’ятала багато фактів, а в тому, щоб вона зрозуміла певним чином логіку історії. А факти – вони в цьому тільки допомагають»
Український журналіст та телевізійний менеджер Олексій Мустафін за освітою історик. У 1993 році він закінчив історичний факультет педагогічного університету ім. М.Драгоманова. Працював журналістом в «УНІАН-тижневик», газетах «Пост-Поступ», «День», «Дзеркало тижня»; на телеканалах «1+1» та «Інтер» та СТБ. Автор програми «Післязавтра» (2003–2005), фільмів «2004» і «Майже доросла. Щоденник двадцятирічної», за який отримав премію «Телетріумф» за найкращий телевізійний документальний фільм 2011 року. З березня 2013 р. — генеральний директор телеканалу «Мега».

               Яневський Д.Б.
           Проект "Україна". Жертва УПА, місія Романа Шухевича/ Д.Б.Яневський. - Харків: Факт, 2013. -283 с.



Нове документальне дослідження доктора історичних наук, відомого телеведучого та журналіста - для громадян України, а також політиків, героїв численних біллбордів, журналістів та кандидатів в народні депутати. Проаналізувавши десятки тисяч сторінок документів, мемуарів, спеціальних досліджень та артефактів з колекції Українського Національного Музею (Чикаго, США), автор відновив реальну історію УПА, з'ясував її чисельність, місця та час народження, імена Головних командирів. На думку автора, історія УПА - це історія збройного спротиву частини українського народу комуністичній диктатурі, історія реального, а не вигаданого Голокосту українців, історія однієї з найбільших антропологічних катастроф в історії Європи за останню тисячу років.




Ігор Чорновол.
100 видатних львів'ян. - Львів: "Тріада плюс", 2012. - 448 с.

 

До книги увійшли сто есеїв про видатних львів'ян ХІХ-ХХ ст. - австрійців, вірмен, євреїв, поляків, українців, мусульман - імена записані на скрижалях світової історії та культури.
Значна частина персоналій героїв книги досі була знана замало. Есеї публікувалися на шпальтах "Львівської газети" в рамках рубрики "Люди Львова" впродовж 2004-2008 рр. Книга щедро ілюcтрована.


 Українська Гельсінська Спілка у спогадах і документах
Упорядник і головний редактор Олесь Шевченко.- Київ: "Ярославів Вал", 2012.- 811 с.


Українська Гельсінська Спілка (УГС) була ідеологічним та організаційним провідником національно-визвольної революції кінця 80-х – початку 90-х років. УГС брала участь у створенні перших демократичних громадських організацій – Товариство української мови, «Зелений світ», «Меморіал», Народний Рух України за перебудову. Від часу оприлюднення Декларації принципів УГС промине всього лише два роки – і вперше обрана на демократичних виборах Верховна рада Української РСР, до складу якої потрапили з мажоритарних виборчих округів 12 найактивніших членів УГС, прийме епохальний документ – «Декларацію про державний суверенітет України», у якій будуть відображені основні програмові принципи УГС, провісниці Української незалежності. З лав УГС вийшла у світ ціла плеяда українських політиків, знаних в Україні і світі. Книжка про діяльність УГС буде незамінним джерелом для вивчення процесу становлення й розвитку останньої хвилі переможної національно-демократичної революції в Україні. Адже вона складається зі спогадів лідерів УГС, безпосередніх учасників тих подій, і, що не менш важливо, з уперше розтиражованих таємних документів КГБ того період

«НЕЗВИЧАЙНІ ДОЛІ ЗВИЧАЙНИХ ЖІНОК. УСНА ІСТОРІЯ ХХ СТОЛІТТЯ» / Гол. упорядник Іроїда Винницька [Бібліотека "України Модерної", серія "Щоденники, спогади, інтерв'ю, число 1]. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. - 836 с.
  womens oral history
У книзі представлено 21 інтерв'ю з жінками з різних регіонів України, які діляться своїми особистими спогадами про пережите протягом ХХ століття. Видання містить допоміжні інформаційні матеріали: анотацію змісту кожного інтерв'ю та короткі біографічні відомості про оповідачок, словник маловживаних слів та іменний покажчик. Безумовною цінністю збірки є те, що до книги долучено диск і аудіозаписом опублікованих інтерв'ю. Передмову написав Ярослав Грицак.

Спогади жінок стануть цінним джерелом для істориків, антропологів, соціологів, мовознавців та усіх, кого цікавить людський вимір недавнього українського минулого.
Видання стало наслідком спільного багаторічного проекту, започаткованого Українсько-Канадським Дослідчо-Документаційним Центром у Торонто (Канада), та згодом підтриманих Інститутом історичних досліджень Львівського національного університету ім. івана Франка. Видання здійснене за підтримку Канадського Інституту Українських Студі Університету Альберти в Едмонтоні, Канада.

 Василь Пилип’юк  
«Шевченкова посвята».



Як відомо, 2014 рік оголошено роком Тараса Шевченка, тому репрезентація книги про творчий і життєвий шлях Великого Кобзаря стала дуже доречним його початком. Вона складається з фотографій Василя Пилип’юка — визначного майстра художньої світлини, редактора і видавця, професора Львівської академії мистецтв, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка та престижних міжнародних відзнак у галузі фотомистецтва. Ці знімки зроблені у тих місцях України, де свого часу побував Тарас Григорович – від села Моринці, де він народився, до Канева, де він похований. Є у книзі і сторінка про Кролевець – Василь Пилип’юк навіки зафіксував садибу Огієвських з її музейною експозицією у пам’яті нащадків Шевченка.



Архітектура Львова: Час і стилі . ХІІІ-ХХІ ст./ Упорядник і науковий редактор Ю.О.Бірюльов.- Львів: Центр Європи,2008. - 720с.: 1396 іл.
 Це видання - перша фундаментальна історія архітектури та містобудування Львова. У книзі системно висвітлено архітектурно-будівельну діяльність у Львові протягом майже восьми століть. Проаналізовані властиві різним історичним періодам основні містобудівельні елементи, стильові, конструктивні, композиційні, типологічні особливості споруд, класифікованих за їх призначенням. Розглянуто формування архітектурної думки, фахових об"єднань і преси; викладено розвиток садово-паркової архітектури.
Науковий апарат праці включає посилання на численні архівні джерела, рукописні й опубліковані дослідження, а також бібліографію і алфавітний покажчик всіх зодчих, згаданих у тексті та підписах під ілюстраціями.
Книга багато ілюстрована архівними й сучасними фотографіями, малюнками та кресленнями.
Розрахована на архітекторів, художників, краєзнавців; буде корисною для широкого кола читачів, які цікавляться розвитком архітектури та містобудування в Україні.


Мирослава Дядюк.
Український жіночий рух у міжвоєнній Галичині: між гендерною ідентичністю та національною заангажованістю. - Львів: Астролябія, 2011. - 368 с.
p 1315384862
У фокусі дослідження перебуває жіноче товариство «Союз українок» на шляху ресоціалізації — зміни гендерних стереотипів в історичних реаліях Галичини 1914–1939 рр. Автор досліджує організаційне становлення українського жіночого руху та його задіяність у тогочасні суспільно-політичні процеси: співпрацю з політичними партіями і громадськими організаціями у період виборчих кампаній, внесок у розвиток парламентаризму та консолідацію українського суспільства тощо. Текст щедро ілюстрований оригінальними карикатурами, що допоможе читачеві зрозуміти тогочасне сприйняття українського феміністичного руху в Галичині.
Для фахівців гуманітарних дисциплін, а також для всіх, кого цікавить історія українського жіночого руху.


 Орест Круковський, Степан Пахолко. Українська Фалеристика. Із фондів Львівського історичного музею. Львів. Апріорі, 2011. 140 грн. 

 В альбомі – каталозі опубліковано колекція із 144 українських відзнак і нагород громадських, спортивних, просвітніх, релігійних товариств та організацій середини XIX – першої половини XX ст., відзнаки та нагороди Легіону УСС, збройних сил УНР, УГА, українських військових вормувань періоду Другої світової війни, що зберігаються у фондах Львівського історичного музею.

 
 
Горак Р.

Прозвані юродивими.-Львів:Апріорі,2011,-248с.:іл.

 

 До книги львівського письменника та літературознавця Романа Горака увійшли два есеї: «Де Альта плаче» та «Прозвані юродивими». Перший есей автор присвятив перебуванню Тараса Шевченка в Переяславі та історії написання «Заповіту». У другому йдеться про прихід творів Тараса Шевченка в Галичину та події, пов’язані з цим, а також про тих, хто першим приніс слово поета на цю землю, та їхні долі.
Роман Горак є автором кількох белетристичних біографій письменників («Тричі мені являлася любов», «Задля празника. У сутінках», «Лесь Мартович», «Між вогнями. Микола Устинович» (у співавторстві), «Легенди Нагуєвич», «Адреси пам’яті Івана Франка у Львові» та ін.)

22 травня українці відзначають 153 річницю перепоховання праху Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі.
Поет помер 10 березня 1861 року під небом Північної Пальміри в своїй майстерні при Петербурзькій академії мистецтв, де пройшли останні роки його життя. Поховали митця 28 лютого на Смоленському цвинтарі в Петербурзі. Клопоти щодо перевезення тіла Тараса Шевченка в Україну взяли на себе його друзі, члени Української громади в Петербурзі, зокрема Михайло та Олександр Лазаревські, Пантелеймон Куліш, Григорій Честахівський.

В Успенському соборі Канева відслужили панахиду і на Чернечій горі 22 травня 1861 року перепоховали залишки Тараса Григоровича Шевченка, які були привезені з Петербурга. Це місце, яке було зазначено у відомому "Заповіті":
"… Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий…"
Влітку 1884 року на Тарасовій горі збудували перший народний музей — "Тарасову світлицю", а на могилі встановили монументальний чавунний пам`ятник-хрест за проектом академіка Сичугова. У 1989 році на цьому місці з'явився Шевченківський національний заповідник.
Колись в цей день святково одягнені, у вишиванках, приходили у Парк Шевченка в Києві сотні людей і аматорські колективи університету; співали "Реве та стогне Дніпр широкий", читали "Заповіт" та інші вірші Шевченка.
У 1971 році 22 травня оголосили націоналістичним святом, відтоді участь у ньому була заборонена. Усіх, хто приходив у цей день в парк вшанувати пам'ять Шевченка, силою розганяла міліція. А студентам університету взагалі відміняли заняття, оголошуючи цей день вихідним! І попереджали: "сидіть удома, до університету - ні ногою, ні-ні! Хто буде помічений в районі університету - той буде негайно виключений, без права повторного вступу".
Традиція святкування була відроджена тільки у 1989 році. Тоді біля пам'ятника Шевченку зібралися люди, співали на тлі синьо-жовтих прапорів, які підняла молодь. Наряди міліції відбирали прапори, забирали людей у штаб, топтали портрет Шевченка. Та люди вистояли до кінця, звільнили тих, кого забрали до штабу і захистили синьо-жовті кольори.