вівторок, 31 березня 2015 р.

У чому користь від читання?

      Багато хто зараз дуже зайнятий і не може приділити час читанню, вважаючи за краще відпочивати за екраном телевізора або комп'ютера.  Тож яку користь несе читання і чому його радять включити у свій щоденний графік справ?


1. Розвиває мислення
            Одне з важливих переваг читання книг - воно допомагає розвивати наше мислення. При читанні ми більше розмірковуємо, щоб зрозуміти ту чи іншу ідею твору.

2. Знижує стрес
           У сучасному світі позбавлення від стресу -  основна турбота багатьох людей. Багатство і ритміка мови має властивість заспокоювати психіку і позбавляти організм від стресу. Особливо допомагає в цьому читання якої-небудь фантастики перед сном.

3. Збільшує словниковий запас
          Коли ви читаєте книги різних жанрів, то стикаєтеся зі словами, які зазвичай не використовуєте в повсякденній мові. Якщо якесь слово вам незнайоме, зовсім не обов'язково шукати в словнику визначення. Іноді про  значення терміна можна зрозуміти за змістом, укладеним в реченні. Читання допомагає не тільки в збільшенні словникового запасу, а й підвищує грамотність.

4. Захищає від хвороби Альцгеймера
          За даними останніх досліджень, читання справді захищає від захворювання мозку. Коли ви читаєте, активність мозку збільшується, що позитивно позначається на його стані.

5. Робить нас більш творчими
          Креативні люди можуть генерувати відразу декілька відмінних ідей. Звідки їх можна взяти? З книг. Читаючи твір, ви можете почерпнути звідси масу ідей, які згодом втілите в життя.

6. Покращує сон
          Якщо ви систематично будете читати перед сном, то незабаром організм звикне до цього, і тоді читання стане своєрідним сигналом, що свідчить про швидкий відхід до сну. Таким  чином ви не тільки поліпшите свій сон, а й вранці почуватиметеся бадьоріше.

7. Поліпшує мозкову активність
           При  читанні ми зазвичай уявляємо багато деталей: персонажів, їхній одяг, оточуючі предмети. також необхідно пам'ятати безліч речей, які потрібні для розуміння твору. Саме тому читання тренує пам'ять і логіку.

8. Дає змогу сконцентруватися
         При читанні необхідно концентруватися на змісті твору, не відволікаючись на сторонні предмети. Цей навик дуже корисний за будь-якої іншої діяльності. Також читання книг розвиває об'єктивність і здатність приймати виважені рішення.

четвер, 26 березня 2015 р.

27 березня - Міжнародний день театру

        Свято було засноване у Відні на ІХ конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО, і відзначається щорічно з 1962 року.
        Починаючи із ХІ століття відомі театральні вистави слов'янських скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (ХІ століття).
        Перші згадки драми прилюдно виголошувалися учнями київських Братської та Лаврської шкіл ( XVI-XVII століття).
        Важливим осередком розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та Острозька академія.
        У ХVI-XVII століттях широкого розмаху набули вертепи - мандрівні театри  маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.
         У 1795 році був відкритий перший в Україні  стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. У Наддніпрянщині, де перші театральні трупи народилися також у XVIIІ ст., процес відкриття стаціонарних театральних споруд просування повільніше.
          Так, у Києві перший  стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі - в 1809, в  Полтаві -  в 1810.

понеділок, 23 березня 2015 р.

СВІТ БІЛОЗІРОВИХ ПІСЕНЬ


У понеділок 23.03.2015р. - 10год. 30хв.  по Золочівському радіомовленню прозвучала

Культурно-мистецька передача

СВІТ БІЛОЗІРОВИХ ПІСЕНЬ


(Передача приурочена 60-ій річниці від дня народження народного артиста України Ігоря Білозіра. До уваги слухачів літературно-музична композиція, яку підготували бібліотекарі Золочівської ЦРБ ім.Івана Франка Оксана Кармазин і Оксана Замківська)Ви можете прослухати цю передачу завітавши на сайт радіо

http://zolochiv-radio.org.ua/


вівторок, 3 березня 2015 р.

200 років від дня народження Михайла Вербицького (1815-1870)

"Він до кінця свого життя служив двом
великим силам нашого духовного життя
- молитві і пісні - служив самовіддано, 
одержимо і повсякчас"
Микола Герета





Отець Михайло Вербицький — композитор, громадський діяч, автор гімну України "Ще не вмерла Україна".

Дати життя: 04.03.1815 - 07.12.1870
Місце народження: с. Явірник Руський, Лемкiвщина, терени сучасної Польщі
Біографія
Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року у селі Явірник Руський, на Лемкiвщинi, де його батько Михайло був священиком. Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько і ним та його молодшим братом Володиславом заопікувався їх далекий родич перемишльський владика Іван Снігурський, один з найяскравіших діячів Української греко-католицької церкви.
У 1828 році при перемишльській катедрі владика Іван Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло. Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор з великим успіхом дебютував в урочистому богослуженні, де Вербицький разом з Іваном Лаврівським виступили як солісти. Побачивши такий блискучий результат, Іван Снігурський запрошує з Чехії кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке: у Нанке Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту, зокрема, з композиції. Безперечно, важливе значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В.А. Моцарта, так і музика композиторів "золотої доби" української музики — М. Березовського та Д. Бортнянського.
Саме духовні концерти Бортнянського найбільше вплинули на музику Західної України і світогляд Вербицького зокрема. Адже тоді, коли в церквах панувало одноголосся (самолівка) та простеньке двоголосся (єрусалимка), творчість Бортнянського представила високопрофесійне багатоголосся.
Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. Заняття музикою не перериваються: керує хором семінарії, опановує гру на гітарі, яка супроводжувала його протягом усього життя. Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, здобули широку популярність у галицькому домашньому музикуванні. До нашого часу зберігся створене ним "Поученіє Хітари", яке стало першим подібним посібником в Україні.
У другій половині сорокових років Михайло Вербицький звертається до релігійної музики — і в цей період пише повну Літургію на мішаний хор (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України. Окрім Літургії, він створює знамените "Ангел вопіяше" та інші церковні композиції.
Коли наприкінці сорокових років налагоджується активне театральне життя, Вербицький одразу ж заходився писати музичні номери до українських театральних вистав. П'єси, що ставились на театральних сценах Львова і Галичини, здебільшого були перекладами як з української драматургії та літератури, так і з польської, французької та австрійсько-німецької драматургії. Музика у цих п'єсах відігравала дуже важливу роль, оскільки вносила у вистави яскравий емоційний елемент, а також наближувала чужомовні сюжети до українського колориту. Тому навіть досить посередні п'єси саме завдяки музиці Вербицького здобували велику популярність. Вербицький написав музику до понад 20 вистав. У цей час Вербицький створив музику до таких вистав як "Верховинці", "Козак і охотник", "Проциха", "Жовнір-чарівник" тощо.
Однак політичні події повернулися так, що 1848-49 роки стали початком і завершенням першого етапу відродження українського театру, тож протягом декількох років Вербицький не писав музики до п'єс. У 60-х роках композитор знову звертається до жанру співогри, бо у Львові був відкритий театр "Руської Бесіди". Для цього театру Вербицький пише побутову мелодраму "Підгіряни", одну з найпопулярніших п'єс композитора, згодом "Сільські пленіпотенти", "Простачку", "В людях ангел, не жена, вдома з мужем сатана" тощо.
Складні життєві обставини відтягнули висвячення на священика, — і щойно 1850 року він отримує єрейські свячення. Кілька років йому доводилося переїжджати з однієї сільської парохії на іншу, аж поки 1856 року він не осів у селі Млинах на Яворівщині, де прожив решту свого життя. Та матеріальні нестатки і тут не покидали його.
Дата створення гімну "Ще не вмерла Україна" залишається покищо дискусійною. Тривалий час вважалося, що твір був створений 1862—1863 року, але без відповідних наукових аргументів. Текст П. Чубинського у Галичині вперше був опублікований у грудневому числі часопису "Мета", який фактично вийшов близько 15 січня 1864 року. І тому, ймовірно, це власне і наштовхнуло о. Михайла, або ж йому було замовлено перемишльською "Громадою" написати патріотичну пісню. Хоча, можливо, що Вербицький скористався наддніпрянською публікацією тексту. Відразу після створення пісня "Ще не вмерла Україна" набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини.
В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Серед його учнів були отці-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський. Помер Михайло Вербицький 1870 року в Млинах, проживши лише 55 років.