Зерна любові до рідної мови. Нехай вони проростуть у серці кожної людини і заколосяться плідною нивою. Бо Слово живе, воно зародилося з Любові, воно сильне, бо зросло на Вірі. Слово віще, бо несе під серцем Надію, як дитя. Слово чесне, бо освячене Правдою. Слово заповітне, бо покликане здобути Волю.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhTO5F4cgjP1fvksTRWEAXFzvNQRPzwN-Q7QMs-iWJHMAvborEWMM92e0JNZnMAKtQ4NF1JA-TSpp4DvVr92a9k5uu3p_QIa5boIEOtxzPWLybAyIsmfIgkdGYiNxVa-m8iNrYiH7avjs8/s320/IMG_0501.jpg)
Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів.
Це квітка ніжна і чудова
Широких батьківських степів.
Всі каравани знайдуть воду
В краю пустель і злих негод.
Як річка з роду і до роду -
Так мова з'єднує народ.
Немає коментарів:
Дописати коментар