Дорогі друзі!

Сердечно Вітаємо Вас з Новим 2014 роком  та Різдвом Христовим!
 
Нехай новий рік принесе у Вашу оселю цілу хурделицю
добра та щастя і теплих радісних посмішок!

Бажаємо усім  Вам зустріти 2014 рік та Різдво Христове у родинному, теплому колі під дитячий сміх та спів колядок.  І нехай ці чудові зимові свята будуть радісними та щедрими, додадуть життєвих сил і енергії на нові звершення.
Злагоди у Ваших домівках, достатку і, найголовніше, любові у ваших серцях!




Бажаємо Вам невгасимої творчої наснаги, здійснення мрій і реалізації всіх задумів.
Здоров'я та успіхів Вам у новому році!!!

50 років з дня смерті Василя Симоненка

Чи доводилося тобі, читачу, погідної серпневої ночі бачити, як падає зірка? Гайне навскіс карим небом – і згасне, не долетівши до землі. То – метеор, посланець космосу, що дощенту згорає в повітрі, котрим дихаємо, аби на мить нам стало так невимовно гарно і трішечки сумно – погідної серпневої ночі.

Ось таким метеором промайнув рідним небосхилом Василь Симоненко. Може, він теж був посланцем із космосу, з його таєних творчих глибин, на нашу стражденну й грішну планету- і, мов маленький принц Екзюпері, просто повернувся на свою далеку Батьківщину? Втім, його Батьківщина – тут. Він виріс на цій землі – і в нестримному прагненні до високого неба духу згорів у земній атмосфері. Це був політ Ікара, такий короткий і осяйний, мов спалах  блискавки, такий несподівано–тривожний , мов грім із ясного неба.

Гей, почуйте, добрі люди,

Заздрить мені треба:

Грім ударив мене в груди,

Грім з ясного неба.

І убив у серці тишу,

Розпанахав спокій –

Я стою і вітром дишу

На землі широкій!

                         («Тиша і грім»)

 

Двадцять вісім земних його літ – вибух творчого неспокою – вмістили так багато доброго й злого… Злого -  від тих заздрісно-лютих людців, які повільно вбивали його – морально й навіть фізично, які намарне намагалися увібгати його розхристану й вільну, мов вітер, душу у прокрустове ложе рабського псевдомистецтва й рабської ідеології чи в декоровані дешевою позолотою рамки власного провінційного міщанства. Та воднораз так безмежно багато любові, перелитої в слово – вмістили двадцять вісім земних його літ.

7 грудня - День місцевого самоврядування

Сприяючи реалізації завдання Президента України щодо обговорення проекту Концепції  реформування місцевого самоврядування у  центральній районній бібліотеці ім. І.Франка оформлено виставку "7 грудня - День місцевого самоврядування" 

Громадсько- наукова конференція "Просвіта - минуле і сьогодення"

 Всеукраїнське товариство "Просвіта" ім. Тараса Шевченка - єдина громадська організація, яку різні влади утискали, багато разів забороняли, ліквідовували, а вона відроджувалась Товариство "Просвіта" виникло в 1868 році в Галичині як противага антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою, - з одного боку, і москвофільській, - з другого. Розпочало активну видавничу роботу, зокрема почало випускати газету "Слово" У цей період чисельність організації була максимальною і сягала півмільйона чоловік.

 3 грудня в Золочівській районній бібліотеці ім.І.Франка до 145-річчя заснування товариства "Просвіта" відбулася громадсько-наукова конференція "Просвіта - минуле і сьогодення". Про культурно-історичні та суспільно-політичні передумови розвитку "Просвіти" в другій половині ХІХ-початку ХХ століття розповів викладач історії Золочівського коледжу Козюра А.А.

Про роль персоналій в еволюції розвитку товариства розказали студенти
ВСП Золочівського коледжу Новосад Іван та Коменда Юлія.

Про створення та діяльність осередків товариства "Просвіта" на
Золочівщині доповіла активна просвітянка Христина Присяжна

Про створення та діяльність осередків товариства "Просвіта" на
Золочівщині розповіла голова районного товариства просвіта Олександра Юськевич.

Шановні користувачі! 

До вашої уваги пропонуємо віртуальну виставку 

"Новинки літератури"

_____________________________________________________

          З появою поліграфії у поєднанні з фото-справою, ще одними важливими істориками стали листівки. Вони друкувалися великими накладами і вільно розповсюджувалися по всьому світу. 
         А ще, окрім естетичного задоволення, вони зберігали в своїй пам’яті частинку історії.
Зберігаючись багато років у скриньках, альбомах та валізах, ці маленькі аркуші папері дуже часто переживали і досі переживають свої історичні оригінали, тобто місця, зображені на них.
______________________________________________________

На підставі багатьох маловідомих, призабутих або й зовсім не знаних раніше архівних матеріалів і документів у повісті змальовується доля греко-католицької церкви та її пастиря митрополита Андрея Шептицького в роки Першої світової війни, викривається механізм демонтажу церковних і світських культурних та освітніх інституцій на Західній Україні російською державною та церковною адміністрацією, показано ставлення до греко-католицької віри та до долі її Пастиря визначних світових діячів, зокрема Івана Франка, Володимира Соловйова, Володимира Короленка.

_________________________________________________________________________________





Подано 40 біографічних нарисів про українських лікарів-учених, які працювали у першій половині ХХ ст. та були викреслені тоталітарним режимом з історії медицини в  У РСР. найбілбщ повно представлена діяльність лікарів- науковців у період Української національної революції, в УНР і в Українській Державі, а також під час "Українського ренесансу" в 20-х і на початку 30-х років.В основу книги покладені матеріали колишніх спецфондів бібліотек України, архівні дані та діаспорна література. бібліографіяохоплює близько 1100 праць вчених та понад 500 джерел літератури про них. книгу ілюструють 172 світлини.
Розрахована на лікарів-науковців, викладачів вищих медичних шкіл, істориків української науки, а також на широке коло лікарів і студентів, всіх, кого цікавлять проблеми українського національного відродження.
_________________________________________________________________________________

У книжці-путівнику розповідається про цікаві факти з історії міста, про його історичні й архітектурно-мистецькі пам"ятки, а також описано повсякденне життя львів"ян. 
Ця праця - одна з найкращих книжок усіх часів про славне княже місто, столицю Галицько-Волинської держави, духовний центр української нації.
________________________________________________________________________


Ця збірка праць різних років присвячена потаємним, тривалий час прихованим від громадськості сторінкам історії українського народу на своїх давніх етнічних землях в Центральній Європі. Особливо панічно боялася концепції Великої України радянська історіографія, яка заполонила науковий та освітянський простір численними «Історіями УРСР», тобто змістила акценти з історії українства як етносу на обмежену територіальними та часовими рамками історію радянської України. Поза історичним аналізом залишилися не тільки Берестейщина, Холмщина, І Іад-сяння, ЛемКівщина, Підляшшя, Пряшівщина, Марморощина, Південна Буковина, Добруджа, Лугош, а й менш відомі українському загалу землі на заході (Паннонія, Семигороддя, Волощина, Волоська Моравія, Волоська Сілезія, Волоській Острів, Біла Хорватія, Засяння), не кажучи вже про перебування наших предків на території Австрії та Саксонії, що налічує кілька століть. Насправді українство було не тільки постійно представлене в Центральній Європі, а й своїми руками і розумом творило її унікальну історію і цивілізацію.
_________________________________________________________________

Ця книга - перше в українській історіографії дослідження, яке присвячене навіть не стільки історії самої України, скільки глобальній історії українського етносу з моменту його зародження і до сучасності, загальним закономірностям розвитку українства, концепції Великої України як територіального та етнічного феномену світової історії, видатним діячам центральної та Східної Європи українського походження.

_____________________________________________________________________________________________


Книга містить найвизначніші романи знаменитого іспанського письменника, філософа і політичного діяча Міґеля де Унамуно-і-Хуґо (1864–1936), які зазвичай означують як «екзистенційні»: «Туман» (1914), «Абель Санчес» (1917), «Тітка Тула» (1921), «Святий Мануель Добрий, мученик» (1933). Глибокий знавець душі і пристрасний майстер слова — Унамуно — веде захопленого читача незбагненними шляхами людського єства, поступово розкриваючи перед ним різні аспекти нашого існування, як-от любов і ненависть, жертовність і егоїзм, співчуття і заздрість, жіночість і чоловічість, материнство і батьківство, ілюзорність віри і пристрасне прагнення особистого безсмертя.
_____________________________________________________________________________________________



Це твір про випробування української людини історією. Про її екзистенційну самотність і про неубієнну надію, яка оживає в кожному поколінні. У творі діють: Михайло Коцюбинський, Євген Чикаленко, Сергій Єфремов, Володимир Самійленко, Володимир Леонтович, Володимир Винниченко та їхні сучасники.
______________________________________________________
200 років минає в 2011 році від дня народження письменників М. Шашкевича, І.Вагилевича, М.Устияновича та А.Могильницького, яких - а з ними дещо молодшого Я. Головацького, котрий із першими двома творив т. зв. "Руську Трійцю" (на чолі з М.Шашкевичем), - І. Франко назвав "будителями народного духу в Галичині".

Усі вони мали священицький сан - як і закарпатський поет-будитель О. Духнович, як і натхненний ідеями Шевченка й Шашкевича композитор М. Вербицький - творець музики національного гимну "Ще не вмерла Україна".
_________________________________________________________________________________

Статті видатного вченого на захист української мови, друковані 1988 року в газеті "Вечірній Київ", зараз (у часи правління проросійської влади) актуальні ще більше, ніж тоді, коли були написані. Окремою книжкою вони вийшли 1990 року у видавництві "Радянський письменник".
 Пропонуємо всім, хто вболіває за долю української мови, повторне видання, доповнене кількома новішими публіцистичними виступами Івана Дзюби, а також багатьма цікавими листами-відгуками на його статті. У цих відгуках, що сьогодні є важливим документальним свідченням, простежуються корені сучасної мовної ситуації у нашій державі.


______________________________________________________

"Він дивиться на людей, яких неможливо вилікувати, бо душу лікує тільки інша душа. Рани закриваються і відкриваються, ніби двері. Їх не можна забити дошками навхрест. Вони відкриваються від кожного подуву вітру Історії чи навіть випадково підслуханого слова" Ці вихоплені рядки з роману Галини Пагутяк "Слуга з Добромиля" могли б бути одним із лейтмотивів твору, відзначеного Національною премією України імені Тараса Шевченка 2009 року, але світ його значно складніший і драматичніший.  

_________________________________________________________________________________

Пропонована книга — перша спроба на батьківщині Блаженнішого Йосифа Сліпого показати наукову діяльність Патріарха Української Греко-Католицької Церкви на царині історії, філософії та педагогіки. Науково-популярний виклад дає змогу широкому колу читачів ознайомитись із титанічною працею українського церковного діяча, духовного провідника народу як науковця.

Скорботне відлуння голодомору

Пам'ять  - нескінченна книга, в якій записано все:  і життя людини, і життя країни. Та  багато сторінок у нашу історію вписано кривавим  і чорним. Особливо вражаючі сторінки, де смертельним шрифтом вкарбовано  слова: голод, голодомор.



Пройдуть роки, минуть десятиліття,  а трагедія голодомору все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

Бібліотекарі відділу обслуговування   центральної  районної бібліотеки імені Івана Франка  провели вечір-реквієм "Біль, що буде завжди непокоїти душу "  для учнів   ЗОШ № 3, які завітали до нас з вчителем історії Тихоновою Т.Б.

У ці дні, коли по всій Україні відбуваються численні заходи-реквієми, відчинімо свої душі й серця для пам'яті про ті страшні роки, зробімо все для того, щоб ніколи за будь-яких обставин подібна трагедія більше не спіткала Україну. 

Шановні користувачі!

Тепер у нашої бібліотеки є свій сайт!

http://zolochiv-crb.edukit.lviv.ua

 За допомогою нашого сайту, ви можете дізнатися інформацію про нашу бібліотеку, переглянути фотографії та відео, поспілкуватися один з одним.

На нашому сайті ми будемо розміщати інформацію про семінари, конкурси, які проходитимуть у нас і багато іншої корисної інформації.

У колекції фотоальбомів ви можете знайти фотографії з наших заходів, свят, конкурсів. А за допомогою блоку новин ми будемо висвітлювати найважливіші та найцікавіші новини!

Сподіваємось, що інформація, представлена на сайті, буде для вас корисною і  цікавою. Адже на сьогодні доведено, що майбутнє — за бібліотеками, які поєднують у своїй діяльності традиційну культуру спілкування з книгою та нові інформаційні технології.

Наш сайт був створений на базі безкоштовної інтернет платформи EDUkIT(http://edukit.org.ua), яка поширена по всій Україні і дозволяє безкоштовно створювати сайти для всіх установ освіти.

6 листопада -202 річниця від дня народження Маркіяна Шашкевича

      Дайте руки, юні други,
     Серце к серцю най припаде...


У читальному залі Золочівської центральної районної бібліотеки ім.Івана Франка була проведена літературно-музична композиція
"Шашкевич- гордість золочівської землі» " для старшокласників Золочівської  ЗОШ № 4, які завітали до нас з вчителем української мови і літератури Заяць Анастасією Ярославівною.
Захід присвячений нашому славному земляку  М.Шашкевичу, який увійшов у історію, як будитель нації, зачинатель нової української літератури в Галичині.

Отець Маркіян Шашкевич ще тоді зрозумів, що українська мова має право на існування поруч із світовими мовами.Він вважав, що до свого народу треба говорити рідною мовою, нею писати, видавати книги, користуватися в побуті.
Минуть роки, творитимуть культуру інші покоління. Появляться нові таланти, між ними і геніальні. Але ніколи нащадки не забудуть тих, хто перший на сторожі рідної культури поставив рідне слово- українське. На Україні таким будителем свідомості був М.Шашкевич.

31 жовтня 2013 року військовій частині 3080 ВВ МВС України виповнюється 20 років

 Районна бібліотека протягом  багатьох років співпрацює з бібліотекою госпіталю в/ч 3080.
З нагоди  20 річниці створення військового госпіталю ВВ МВС України вітаємо нашу колегу бібліотекаря госпіталю Марію Іванівну Холіну з ювілеєм.

Славний син рідної землі

Творчість Богдана Стельмаха відома й знана кожному справжньому українцеві. Десятки його поетичних книг, сотні пісень, драматичні твори втілені на сценах українських театрів, роблять честь нашому краю, прославляючи його в Україні та за її межами. Ми пишаємося тим, що саме на Золочівщині , в селі Туркотин народився і виріс  поет.
З цієї нагоди у читальному залі Золочівської районної бібліотеки відбувся вечір- портрет під назвою "Славний син рідної  землі" для бібліотекарів району, який підготували і провели працівники відділу обслуговування.

Вірші Богдана Стельмаха - об'ємні, по-філософськи насичені, з глибоким моральним змістом не сприймаються на слух "між іншим". У них треба занурюватися з головою, глибоко сприймаючи душею. Кожен рядок - це подія, яку треба обмізкувати. Чи не тому поезія Богдана Стельмаха так добре звучить в піснях, де ритм і мелодія акцентують смисл кожного слова.
На заході були використані пісні на слова Богдана Стельмаха "Світлиця" та "Запроси мене у сни свої" , які так доповнили  вечір, додали ліричності та святковості .

 

От і прийшла Покровонька, Покрова

14 жовтня в Україні відзначають День  Покрови  і  День українського козацтва. Це дуже важливі свята  для нашого народу,  адже козацтво відіграло вирішальну роль у становленні нашої держави. Його історичне значення важко переоцінити. Народ будь-якої країни береже спогади  про власне минуле,  пишається своєю історією.

Особливо  шанували  запорізькі козаки  Покрову.  Вона була їхньою  заступницею у далеких походах . Її зображення завжди було на хрестах,  які носили козаки.  Вони настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали  свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву - Козацька Покрова.

Стоять в багрянці й золоті діброви

Калина демонструє пишну вроду.

От і прийшла Покровонька, Покрова - 

Одне з найкращих свят мого народу.

Давайте ми у днину цю чудову

Повернем погляд  в  глибину віків.

бо ж недаремно вважалась Покрова

Заступницею наших козаків.

              Шановні колеги!
Вітаємо всіх із професійним святом - Всеукраїнським днем бібліотек!

 Святкуючи  професійне свято у день Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, ми з вами стверджуємо непохитну віру в свою справу, плекаємо надію на її подальший розвиток, виховуємо у дітей любов  до читання, розкриваючи для них мудрість життя, в якому панують книги.
Бажаємо вам,шановні  колеги, творчої наснаги і натхненної праці, міцного здоров'я, родинного затишку і добробуту, впевненості у власних силах, успіхів та нових досягнень у професійній діяльності!
 

Партизанськими дорогами війни

День партизанської слави відзначають щорічно 22 вересня для вшанування подвигу партизанів та підпільників у період Великої Вітчизняної Війни. Ми не повинні забувати про тих людей, які пройшли крізь найскладніші випробування, відстояли право людей на свободу, врятували нашу країну та світ від нацизму. У День партизанської слави ми з великою вдячністю говоримо про мужність, стійкість та самовідданість. І ми вшановуємо всіх тих, хто подарував майбутнє нам та нашим нащадкам. Уроки Великої Вітчизняної війни вчать нас згуртованості та єдності у боротьбі з загрозами. Тільки разом, об'єднавши зусилля всієї світової спільноти, ми зможемо ефективно протистояти тероризму, дискримінації, національній та релігійній нетерпимості. Це наш борг перед Вами – героями-переможцями! Дорогі ветерани! Низький Вам уклін та щира вдячність!

Дух нашої давнини

10 вересня (1883-1973)  народився Дмитро Донцов.
Політик,  публіцист,  літературний критик, "батько українського націоналізму",  Дмитро Іванович Донцов був непересічною і суперечливою особистістю, можливо, однією з найяскравіших у новітній історії України. На зламі ХІХ-ХХ ст. в атмосфері колоніального поневолення українського народу він переймався болючими питаннями української політики, формування української національної самосвідомості,  визначення суті української національної ідеї і державного будівництва.

Україна - Незалежна

Святого неба голубу безмежність,
Пшеничне поле золотих степів
Освячує державна Незалежність
Віднині, прісно і вовік віків.
                      В.Романюк "Незалежність"


24 серпня наша держава відзначатиме 22 -гу річницю своєї незалежності.
Свято Незалежності - свято із свят Української держави. Воно величне, як дух сивої і славної давнини, і тепле, і сучасне, як святкування дня народження для кожної людини.
Це свято особливе, як унікальні ті події, що відбувалися у 1991 році. Вдумаймося, скільки поколінь українців боролися за незалежність України, віддали за неї своє життя, скільки людей мріяли про цей день, а саме нам випала честь бути сучасниками народження Української держави!
23 серпня в Україні відзначається День Державного прапора. Святкування спрямовано на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України, виховання поваги громадян до державних символів України.
Бережімо нашу святиню і стараймося ніколи і нічим не заплямувати її.

Щиро вітаємо вас з Днем Незалежності України! Хай це свято надихає всіх нас на нові звершення, нові добрі справи в ім'я України та її майбутніх поколінь.

Шлях у вічність

На 1серпня  2013 року  припадає сумна річниця в нашій культурі - 100-ліття від часу смерті Лесі Українки. Ця дата спонукає до роздумів над життєвим і творчим шляхом авторки чи не найвідомішого твору національного письменства - драми-феєрії "Лісова пісня"
Леся Українка писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п′ятистоповий вірш тощо, вона зробила справжню революцію в строфіці, ритмікці й метриці української поезії.

"…Шумує життя і наче не розуміє того, що воно втратило… – казала Людмила Старицька-Черняхівська. – Українська література втратила з нею одного з найбільших поетів життя – втеряла душу, яка рідко коли пробуває на землі…".

69 років з часу визволення міста Золочева

17 липня минула 69 річниця з часу визволення нашого міста від німецько-фашистських загарбників.  Саме тоді, у 1944 році, 69 років тому, наші війська на відрізку теперішнього маршруту Золочів- Броди оточили вісім німецьких дивізій, що й дало змогу визволити Золочів, а далі - Львів. У тих боях загинуло понад дві тисячі солдатів і офіцерів. Серед них було й багато українців.
На превеликий жаль, з кожним роком усе менше стає людей, котрі пам'ятають жахіття Другої світової війни.Досі сльози на очах у ветеранів, коли згадують  про полеглих  у боях друзів, котрим ще жити й жити.  Пам'ятаймо і ми про цю сторінку нашої історії!

1025 - річниця Хрещення Київської Русі

Відзначається в Україні згідно з Указом Президента ( № 668/2008 від 25 липня 2008 р.)
Князь Володимир  завершив процес християнізації України, офіційним прийняттям віри в науку Христа. Від 988 року Церква Христова стала Церквою цілого українського народу, який до дати удержавлення християнства готувався  від апастольських часів, від того часу, коли апостол Андрій вступив на гори Київські.
Тому церква Українська своїм походженням уважається апостольською. Тому Церква Українська, не зважаючи на повязання із Царгородом, і його впливи у світі, відразу уважала себе помісною і незалежною від політичних чинників будь-якої державної потуги.
Велика культурна спадщина,якою наділили український народ його предки від тисячоліть традиції, створили той культурний грунт духовного розвитку християнства на Україні у всіх ділянках матеріального, соціального і духовного життя.

Конституція України - традиційне і нове

Прийняття 28 червня 1996 року основного Закону України-Конституції - стало для українського народу  подією доленосного значення. Конституція дає не тільки можливість нам, сущим в Україні, будувати вільну, демократичну, соціальну і правову державу, котра визначає людину найвищою соціальною цінністю, а є також даниною пам'яті  мільйонів українців, що віддали своє життя за неї в Україні та за її межами. Мільйони патріотів загинули, щоб ми сьогодні жили й берегли рідну українську державу, яка є також запорукою щастя і добробуту.

       

                                          Дорогі  користувачі!

До Вашої уваги НОВІ КНИГИ, які нещодавно надійшли до нашої бібліотеки.  Серед них література різних напрямків і жанрів на будь-який смак. Значна частина новинок представлена творами сучасних авторів, які широко відомі в Україні та за кордоном.  Не менш цікавими  є книги вже знаних авторів.

 Подаємо вибірковий перелік отриманої літератури.

Книга розповідає нам історію життя молодої дівчини Дарини, яка у розквіті сил дізнається, що хвора на СНІД. Заразилася вона під час аварії, коли надавала першу допомогу потерпілим. З однієї сторони вона рятувала життя іншим, а з другої – не змогла врятувати своє. Найтрагічнішим є те, що від неї відвернулися найрідніші люди – батьки, друзі, коханий та колеги по роботі. Кожен з нас знає, якою важливою є турбота близьких людей, коли ми хворіємо. Їхнє тепло та підтримка надають сили боротися з недугою. А Даша залишається сам на сам зі своїм діагнозом, який в перші дні звучав як смертельний вирок.

Для батьків, які жили в селі, стало більш вагомим аргументом те, що подумають і скажуть люди, ніж хвороба і страждання єдиної доньки. Рідний брат перестає спілкуватися із сестрою, подруга дитинства відвертається і обриває будь-які зв’язки, наречений просить його забути, а з роботи у престижній клініці звільняють. І головній героїні у розпачі здається, що виходу вже нема, що "СНІД назавжди зруйнував її непохитний замок щастя, який вона будувала, в якому збиралася жити довгі роки, народжувати дітей, виховувати, дарувати їм свою любов, потім чекати онуків". Але як виявилося, не таким і непохитним той замок був.

Шкода, що стереотипне уявлення, людська необізнаність, небажання, незнання про СНІД - руйнує життя не лише хворих, але і їхніх рідних. Здавалося б в такому переповненому інформацією світі не може бути подібних проблем, але більшість людей і досі до кінця нічого не знає про цю хворобу, шляхи зараження і яким чином вона не передається. В Україні темпи поширення ВІЛ-інфекції чи не найвищі в Європі. Але кожен думає, що з ним такого трапитися не може. Часом безпечність людей губить їх самих.

Та при будь-яких обставинах слід пам’ятати, що СНІД – це лише діагноз, а не смертельний вирок. Що "всі ми ходимо під Богом і ніколи не знаємо, в який момент нам доведеться залишити цей світ". Ця хвороба вражає тіло, але не душу. Тому не слід відвертатися від ВІЛ-інфікованих лише через те, що вони такі.

Дарина своїм прикладом показує, що не треба втрачати надії і продовжувати жити далі, бо світ не без добрих людей. Дівчина вирішує допомагати іншим – таким же хворим як і сама. Дарувати їм свою любов, ділитися теплом і багатством своєї душі, виконувати їхні бажання, проживати з ними останні хвилини життя. Вона знаходить в собі сили і розуміння того, що "не можна у своє серце впускати зло – воно погризе, як хробак, тебе зсередини". Чим більше віддаєш, тим більше отримуєш. Вона не задумується про те, скільки їй залишилося, а радіє і цінує те, що має, живе одним днем, не дає сумним думкам ані найменшого шансу поселитися в її голові. Бо кожна хвороба – це випробовування, яке хоч не хоч, а треба пройти.

Чомусь лише хвороба або якась біда допомагає людині переосмислити життя і навчитися його цінувати. Коли ми здорові і щасливі, то не задумуємося про цінність кожного прожитого дня і марно витрачаємо свій дорогоцінний час. Подібні книги дають змогу згадати про швидкоплинність нашого життя, зосередитися на тому, що справді є важливим, що пора вже врешті-решт почати жити, а не відкладати на потім, яке може і не настати.

То ж поспішаймо жити, любити і бути щасливими.

ВАЛЕНТИН ЧЕМЕРИС .
"ФОРТЕЦЯ НА БОРИСФЕНІ"

Що може бути цікавішим за її величність Історію? Тільки Історія, про яку розповідають цікаво, небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936) - відомий український письменник, автор багатьох історичних та фантастичних романів і оповідань, лауреат літературних премій. Роман "Фортеця на Борисфені" присвячено досить невеликому проміжку часу в українській історії. Невеликому, але дуже важливому, який став предтечею Великої Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Події починаються з літа 1635 року, коли запорожці на чолі з гетьманом Іваном Сулимою зруйнували Кодацьку фортецю на Дніпрі, і закінчуються Кумейківською битвою, під час якої українці гідно боронили свою честь та землю від польської шляхти, і тільки зрада не дала їм можливості перемогти.

Головною темою творчості відомого майстра української літератури Володимира Малика (1921-1998) була вітчизняна історія, від  сивої давнини до наших часів. Дія роману "Князь Кий" відбувається усередині першого тисячоліття, коли після роздроблення  держави легендарного гуннського вождя Аттіли  його спадкоємці намагалися підкорити східнословянські племена. за цей роман 1983 року письменник був нагороджений літературною премією імені Лесі Українки.

Повернення до України через терни - це відкриття не лише "закритої" історії, але й вивчення нездоланності народу,що мав світову державу -  Київську Русь, захистив Європу від орд Батия, явив світу шедеври народної творчості, дав людству урок виживання у голодоморах і репресіях, у катастрофі Чорнобильської АЕС, першим у світі відмовився від могутнього ядерного потенціалу і створив демократичну незалежну державу.
науково-публіцистичне дослідження про невідомі раніше сторінки репресій 1937 року написане на основі Державного архіву СБУ і розраховане на різні верстви населення.

ГЕОРГІЙ КУЗЬМІН."БИЛИЦІ ТА ВИГАДКИ НАШОГО ФУТБОЛУ"

Заслуженому журналісту України Георгію Кузьміну пощастило спілкуватися не з однією збірною футбольних знаменитостей, починаючи від Антона Ідзковського, Миколи Старостіна, Костянтина Щегоцького, Олександра Пономарьова, Льва Яшина, Віктора Маслова, Гавриїла Качаліна, Юрія Войнова, Михайла Комана, Олега Макарова, Слави Метревелі, Микити Симоняна, Валерія Лобановського, Олега Базилевича, Володимира Маслаченко, Йожефа Сабо, Андрія Біби, Анатолія Бишовця, включаючи всіх володарів Кубка кубків 1975 і 1986 років на чолі з Олегом Блохіним, а також Андрія Шевченка, Франца Беккенбауера, Сесара Луїса Менотті, Лотара Маттеуса, П'єрлуїджі Колліну, Оттмара Хітцфельда, бути свідком безлічі матчів, турнірів, дивовижних подій у кромки поля і за його лаштунками.
Після книг "Бум навколо м'яча" і "Динамо Київ-60" (у співавторстві з Дмитром Александренко) майже два десятиліття у Георгія Юхимовича Кузьміна, багаторічного шеф-редактора газети "Київські Відомості", пішло на те, щоб розповісти про всі "Билиці та вигадки нашого футболу".

ОРХАН ПАМУК.
"МЕНЕ НАЗИВАЮТЬ ЧЕРВОНИЙ".

Роман "Мене називають Червоний" занурює читача в історію Туреччини, огортає ароматами Сходу. В центрі сюжету - боротьба двох мистецьких шкіл: традиційної, що включає весь накопичений досвід багатьох поколінь художників Сходу, але залишається в межах традиції, і сучасної, що вже знайома з принципами європейського живопису, з його новаторськими прийомами. Один з героїв, побоюючись викриття і заборони ортодоксами нових методів малювання, змушений вдатися до вбивства людини, яку він підозрює у зраді. Пошуку вбивці і присвячений роман Орхана Памука. 

НАТАЛКА СНЯДАНКО."АМАРКОРД"

До збірки відомої української письменниці і перекладачки Наталки Сняданко "Амаркорд" увійшли вибрані романи у новій авторській редакції, а також не опублікований раніше в Україні есей. У своїй творчості Наталка Сняданко робить спробу серйозного, хоча й іронічно оформленого усвідомлення та переосмислення цілого періоду пострадянської історії. Байдуже, про що пише Сняданко - про зів'яле кохання, гопників у ніч на Івана Купалу чи про джазову співачку з облущеними нігтями, - читати її однаково тепло й цікаво.

Андрій Курков. «Львівська гастроль Джимі Хендрікса»

«У житті найцікавіше — це життя», — сказав одного разу письменник, звертаючись до своїх читачів. І його новий роман «Львівська гастроль Джимі Хендрікса», де переплітаються дійсність і вигадка, де немає межі між реальністю і сюрреалізмом, яскраве тому підтвердження.

Над сухопутним Львовом літають чайки, і в місті часом пахне морем. Колишні хіпі в компанії з екс-капітаном КДБ збираються на Личаківському цвинтарі біля могили... американського рок-співака і гітариста Джимі Хендрікса. А по стародавніх вулицях міста носиться ночами старенька іномарка з людьми, жадаючими вилікуватися...

Андрій Курков - журналіст, письменник-сценарист (за його сценаріями знято 18 документальних і художніх фільмів), автор понад двох десятків книг. Його твори перекладені 34 мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, голландською, іспанською, японською, турецькою та ін.

Курков - один із двох письменників пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. Недарма він визнаний в Європі сучасним російськомовним письменником № 1.

Відьмацькі витівки від Лузіної

Лада Лузіна. Київські відьми. Меч і Хрест. – Х. : Фоліо, 2012. – 431 с.

До епатажної письменниці Лади Лузіної ставляться по-різному. Якщо вимовити вголос це ім’я, найчастіше можна почути верески захоплених фанаток або презирливе пирхання апологетів «високохудожньої» літератури. І перші, й другі у чомусь мають рацію.

Проте ті, хто звик робити суто інтелектуальну препарацію текстам, чомусь все менше замислюються: а що ж насправді потрібно середньостатистичному читачеві, як змусити його купувати книги українського автора (нехай і російськомовного) й не заглядати у бік донцових-марініних?.. Можна стверджувати: Лузіна знайшла відповідь на ці запитання. Адже її книги користуються популярністю. Не без епатажних піар-акцій з боку письменниці, звісно. Проте факти говорять самі за себе.

Лада Лузіна (Владислава Кучерова) сьогодні одна з найпопулярніших письменниць, чиї книги розходяться тисячними тиражами. Лише з серії «Київські відьми» продано понад 150 тисяч примірників. За рейтингом журналу «Фокус» авторка «Відьом» є однією з найуспішніших письменників України.

Роман «Київські Відьми. Меч і хрест» вийшов російською ще 2005-го. Минулого року видавництво «Фоліо» видало український варіант. Переклад, який зробив Віктор Бойко, практично не зіпсував тексту (якщо не зважати на деякі важко перетравлювані епітети, які мовою авторки звучали оригінально й природно). В основному «лузінський» стиль зберігся – ненав’язлива манера оповіді, сюжет, який затягує вже з другого розділу, увага до деталей… Імена ж Марійка та Даринка (замість звичних «Маша-Даша») непомітно прижилися в свідомості десь за кілька десятків сторінок…

В основі сюжету – історія трьох дівчат, які контрастно відрізняються зовнішністю, характерами, світоглядом. Сором’язлива студентка Марійка Ковальова, співачка-тусовщиця Дарина Чуб і сувора бізнесвумен Катерина Дображанська випадково отримують силу померлої відьми Килини. І тепер вони ніби й відьми, а ніби й… не зовсім. Вони – Києвиці. І хоча у святі́ місця їм тепер зась, вони все-таки захищають Київ від зла, і від… сатанистів-маніяків також.

Утім, як можна протистояти нечисті, якщо проникнути в Лавру й воскресити з мощів преподобного Іллю (відомого як Ілля Муромець) неможливо? А вогняний змій от-от звільниться з кирилівських підземель… Як можна літати на мітлі, яка тре між ніг? Як виглядає закоханий сатанист? Як жилося у Києві Васнецову? І хто був справжнім демоном для Врубеля? Роман Лади Лузіної не тільки про це. Її герої живуть на межі – між минулим і сучасністю, добром та злом, жартами й істериками. І вони практично не відпускають читача.

«Київські відьми. Меч і хрест» – перша книга з циклу романів в стилі міського фентезі. Вже є продовження історії, щоправда поки російською.

І наостанок. Що найбільше імпонує в книгах Лади Лузіної – це непідробна любов і захоплення Києвом. Авторка закохує читача у своє Місто. Вона всотала у свої тексти десятки історичних фактів, легенд і міфів. І подає їх цікаво, нерідко у власній інтерпретації. Тож не дивно, що її читачі часто ходять в екскурсії по згаданих у її романах місцях.

Кому варто прочитати: усім, хто вважає, що Лузіна прославилася лише завдяки фотографіями в стилі «ню», аби переконатися: писати романи вона таки вміє… 

Грасс, Г. Бляшаний барабан  Роман видатного німецького письменника, нобелівського лауреата Гюнтера Грасса «Бляшаний барабан» — перша частина епічної, так званої «данцизької» трилогії. До неї також входять повість «Кіт і миша», що була надрукована у видавництві «Фоліо» у 2008 році, та роман «Собачі роки». Побудований в традиційному жанрі роману виховання, «Бляшаний барабан» вражає незвичністю головного героя. Юний Оскар у три роки перестає рости на знак протесту проти життя дорослих. Погляд «знизу» дозволяє уявити людей та предмети в незвичайно-гротескному вигляді, спростувати усталені думки, задуматися про те, що відбувається.

Більярд о пів на десяту

Генріх Белль

Генріх Белль (1917—1985) — відомий німецький прозаїк, драматург, публіцист і філософ, лауреат Нобелівської премії з літератури (1972). У1959 році побачив світ найвідоміший його роман «Більярд о пів на десяту». Дія роману обмежена одним днем, та завдяки спогадам і внутрішнім монологам персонажів вміщує історію трьох поколінь сім’ї архітекторів Фемелів. Підсумовуючи життя у день свого вісімдесятиліття, Генріх Фемель, головний герой роману, відчуває себе банкрутом: лежить у руїнах після війни зведене ним величне абатство, померли троє його дітей, збожеволіла жінка. Що ж залишилось? Його іронічне ставлення до всього у світі? Але й це вже не рятує. І той чіткий розпорядок, у який він силкується вкласти своє життя, невипадково викликає асоціації з червоними та білими більярдними кулями, що котяться по зеленому полю...

Крістіне Нестлінґер. Маргаритко, моя квітко Чого лише не відбувається в житті Маргарити-Марії Закмайєр, або ж просто Маргаритки! У чотирнадцять наша героїня – звичайна товста дівчинка, а її найбільша проблема – це пережити черговий урок фізкультури. Коли дівчині виповнюється п’ятнадцять, її життя стрімко змінюється, оскільки її батьки розходяться. Разом із мамою вона переїздить до іншого помешкання, а тато залишається з її молодшим братом Гансиком. Щоправда, коли їй виповнюється сімнадцять, родина знову возз’єднується. Та в Маргарити назріла нова проблема: дівчина подобається відразу двом хлопцям, а от кого любить вона сама – красунчика Флоріана чи розважливого, спокійного Гінцеля? Завітайте до нашої бібліотеки! Джерело: <a href="http://litakcent.com/2012/03/23/kristine-nestlinger-marharytko-moja-kvitko/">ЛітАкцент</a>