Шлях у вічність

На 1серпня  2013 року  припадає сумна річниця в нашій культурі - 100-ліття від часу смерті Лесі Українки. Ця дата спонукає до роздумів над життєвим і творчим шляхом авторки чи не найвідомішого твору національного письменства - драми-феєрії "Лісова пісня"
Леся Українка писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п′ятистоповий вірш тощо, вона зробила справжню революцію в строфіці, ритмікці й метриці української поезії.

"…Шумує життя і наче не розуміє того, що воно втратило… – казала Людмила Старицька-Черняхівська. – Українська література втратила з нею одного з найбільших поетів життя – втеряла душу, яка рідко коли пробуває на землі…".