28
травня минає 104 роки як у Львові пішов із життя видатний український
письменник, поет, публіцист, перекладач, філософ, учений, громадський і
політичний діяч Іван Якович Франко.
Іван
Франко за покликанням був поетом, літератором; але в умовах поневолення
українського народу він не міг дозволити собі бути тільки письменником – він
охоче й рішучо брався за будь-яку роботу, яку вважав корисною для піднесення
українського народу. Через це багато його літературних планів залишились
нереалізованими, на що він гірко нарікав у деяких поезіях. Але саме
універсалізм його діяльності дозволяє нам говорити, що в особі Івана Франка ми
маємо не тільки великого письменника, але й одного з будівничих української нації.
Період
останнього десятиліття життя І. Франка – дуже складний. За розповідями сина
Андрія, "у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив
його золотим молотом по руках…". "Протягом
14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли,
проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю", – писав
І. Франко. Та навіть за таких обставин, в останній рік життя І. Франко створив
232 поетичні переклади й переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.
Сумна
звістка про смерть І. Франка сколихнула всю Галичину. На мурах міста Львова, як
і в усіх більших містах Галичини, з’явилися жалібні плакати, що сповіщали
українців про переривання нитки життя Івана Яковича. Через 2 дні після смерті відбулось
кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Не знайшлося для вічного
спочинку І. Франка і окремого вільного клаптика рідної землі. Письменника
поховали в чужій гробівниці польської родини Мотичинських.
І
лише через 5 років, 28 травня 1921 року, домовину з прахом було перенесено в
окрему могилу та встановлено могильну плиту зі скромним написом: "Тут
поховано великого українського поета Івана Франка".
У
17-ту річницю смерті письменника, 28 травня 1933 року, на могилі споруджено
пам’ятник, на якому Франко-Каменяр "лупає сю скалу".
Більше
прочитати про останні роки життя Великого Каменяра зможете у монографії Ярослави Мельник "…І остання часть
дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках". Автор описала "замовчуваний" період життя
Івана Франка у роки Першої світової
війни; складні взаємини Франка з його сучасниками – Михайлом Грушевським,
Михайлом Павликом, Михайлом Драгомановим; родинне оточення Івана Франка.
У
книзі опубліковані маловідомі тексти письменника останніх років: поезії, листи,
а також "Історія моєї хвороби".
Немає коментарів:
Дописати коментар