Є зустрічі, після яких на душі стає тепліше. Є слова, які хочеться ще довго носити в серці. Є книги, що відкривають перед нами цілий світ почуттів, спогадів, мрій і тихих роздумів… Саме такою стала зустріч у Золочівській міській бібліотеці ім. І. Франка, де відбулася презентація поетичної збірки «Незвідані сузір’я» Валентини Лотоцької — поетеси, членкині Національної спілки письменників України.
Особливо приємно, що Валентина Лотоцька —
наша землячка! Поетеса проживає в селищі Красне, на нашій рідній Львівщині. І
завжди тепло на серці, коли маємо нагоду зустрітися з талановитими людьми
нашого краю, почути їхнє слово, відчути щирість їхньої творчості й відкрити для
себе частинку їхнього внутрішнього світу.
А розпочався цей день із єднання навколо українського слова!
Перед початком літературної зустрічі працівники та відвідувачі бібліотеки
долучилися до написання Радіодиктанту національної єдності. У тиші й
зосередженості кожен виводив на папері слова, що нагадують нам про найдорожче —
нашу мову, культуру, історію та національну ідентичність.
Символічно, що день, присвячений українському слову, продовжився поетичним
святом, сповненим щирих емоцій, любові до рідної мови та душевного тепла. Адже
мова єднає нас і в кожному написаному слові, і в поетичних рядках, і в добрих
словах, які ми даруємо одне одному
Поезія народжується там, де живе чутлива
душа. У ній — пережите й вистраждане, радість і тихий смуток, любов до людей,
рідного краю, життя та України. Кожен вірш — це маленька історія, частинка
внутрішнього світу автора, якою він щиро ділиться з читачем.
І ось ця особлива книга — «Незвідані сузір’я» — відкрила
для нас свій всесвіт. Мабуть, недаремно саме таку назву обрала авторка, адже
кожна людина носить у собі ціле сузір’я почуттів, думок, надій і спогадів.
Іноді достатньо одного поетичного рядка, щоб щось відгукнулося в душі, нагадало
про найдорожче або подарувало віру в добро.
Ведучою зустрічі була Ольга Кіс
— українська поетеса, драматургиня, редакторка, перекладачка, громадська
діячка, членкиня Національної спілки письменників України. Людина, яка сама
живе літературою, відчуває силу слова й розуміє, скільки душевної праці стоїть
за кожною написаною поезією. Її участь надала зустрічі особливого тепла,
щирості та душевності.
🎙️ А коли зазвучали поезії Валентини Лотоцької
у виконанні Зіновія Суходуба, Юлії Роман-Ярошевської та Оксани Лозової, слова
ніби ожили, наповнили простір особливими почуттями й торкнулися найтонших струн
душі. У кожному голосі відкривалися нові відтінки авторської думки, а поетичні
рядки набували свого неповторного звучання.
Особливо зворушливою стала тема рідної мови. Напередодні Дня української
писемності та мови Валентина Лотоцька читала власні вірші, присвячені
українському слову. У них відчувалася любов до нашої мови — милозвучної,
співучої, вистражданої поколіннями й такої дорогої кожному, хто відчуває себе
частиною українського народу.
Бо мова — це голос наших предків, мамина колискова, перше прочитане слово,
пісня рідного краю. Це те, що єднає нас навіть на відстані, допомагає вистояти
у важкі часи й нагадує, хто ми є.
Такі зустрічі цінні не лише презентацією
нової книги. Вони цінні людьми, щирими емоціями, можливістю побути разом,
почути одне одного й відчути, що українське слово живе, хвилює, надихає та
єднає.
Для бібліотеки велика радість — приймати у своїх стінах талановитих людей,
знайомити читачів із їхньою творчістю, відкривати нові імена й дарувати простір
для теплих, змістовних зустрічей.
Широ дякуємо Вам, Валентино Олександрівно, за Ваші поезії, за відкритість
душі, за красу слова й можливість зазирнути у Ваші «Незвідані сузір’я». Нехай
Ваша творчість знаходить дедалі більше вдячних читачів, а кожен новий вірш
народжується з любові, віри та натхнення!
І дякуємо кожному, хто розділив із нами цю зустріч!
Нехай у нашому житті буде більше таких теплих моментів, щирих розмов, добрих
людей і книг, до яких хочеться повертатися. Нехай поезія зігріває серця, а
українське слово завжди буде нашою силою, нашою пам’яттю та нашою любов’ю.
Бо кожна душа має свої сузір’я. І так добре, коли знаходиться книга,
яка допомагає їх побачити…
Немає коментарів:
Дописати коментар