Маркіян Шашкевич. Будитель народу. Так називаємо ми його тепер... Бо, народжений у польськомовному середовищі,
у час полонізації інтелігенції, він популяризував
українське. На такому тлі особливо бачиться історична значимість
національно-будительської діяльності Шашкевича як священика,
письменника, істинного патріота. Земляків, які цурались рідного,
напоумлював: «Чужина нас займає, чому ж би нашина не прилягла до серця,
не промовила до душ наших сильним словом!?», а ще рішуче заявляв: «Вирвеш ми очі і душу вирвеш, а не возьмеш милости і віри не возьмеш… бо
руське ми серце та й віра руська!».Минають часи й епохи, проте слова М. Шашкевича актуальні й досі, для тебе, сучаснику, українцю. Що ж займає тебе сьогодні більше, своє чи ж ... навпаки?..
* * *
Василь Горинь
Культ Шашкевича утверджувався, коли при небаченому досі десятитисячному зборі народу 1893 р. у 50-річчя смерті тягнувся Львовом похід до 5 км за труною з тлінними останками Поета; коли 1911 року в 100-ліття від дня його народження на Підлисецькій Білій горі - посестрі Чернечої гори - було воздвигнуто Хрест-Пам'ятник.
Це були наші національні маніфестації, тверді кроки утвердження національної ідеї в краю. І ніщо не могло цьому завадити, ніщо не було спроможне заслонити його імені.
Відтоді, власне, почалося усвідомлення тої ролі, яку відіграв Маркіян Шашкевич для захисту українства, культурного відродження в краю, скріплення самосвідомості та єдності нашого народу. Тож, пам'ятаймо, що він на берегах Дністра був біля колиски нації.
І сьогодні повинні вчитися в нього самопожертви, віри, вміння переносити страждання, здатності боротися і перемагати.
Горинь В. На сповідь йдем до Маркіяна // Шашкевичіана. - 2004. Вип. 5-6. - С. 614.
Немає коментарів:
Дописати коментар