Мабуть, з усіх найвидатніших постатей України про Тараса Григоровича Шевченка написано і сказано чи не найбільше. Проте, щоразу уважніше вчитуючись у його слово, доходимо висновку, що серед цсього масиву наукових досліджень, розвідок, промов і висловлювань, сказано про нього дуже мало, або ж зовсім нічого.
Його уже за життя називали національним пророком, а написаний ним "Кобзар" - вважали Біблією українського націєтворення.
Українська нація житиме доти, доки над світом звучатиме слово Шевченка, бо у величі своєї геніальності він ще за життя здобув для себе гідне місце серед найяскравіших представників полінаціонального становлення світових народів, а по смерті - сягнув всенародної шани та світового визнання, став заслужено наділений ликом святого у сенсі носія всенародних жадань й устремлінь, праведника, пророка і речника, і з кожною думкою, сентенцією, пересторогою і докором котрого, ми - українці - навчилися звіряти свій поступ.
Немає коментарів:
Дописати коментар