22 червня 1941 року, 4:00 ранку... І шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, найдовших років у житті тих, хто став свідком цього жаху на нашій землі. Багатьом не вдалося пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії людства.
Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо тих, хто так і не повернувся з тієї війни. Тих, хто потом і кров'ю відстоював нашу перемогу. Тих, хто першим зустрів цей страшний удар і тих, чиє життя було скалічено і зруйновано іншими людьми. Людьми, схожими на нас, з такими ж бажаннями, з такою ж жагою до життя. Людьми, які мали сім'ї, і в них теж були діти, і можливо онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді...
У пам'ять про це в читальному залі нашої бібліотеки розгорнуто перегляд-вшанування: "Завжди пам'ятаймо".
Немає коментарів:
Дописати коментар