вівторок, 26 лютого 2019 р.

Поетеса модерної доби

Леся Українка — без перебільшення одна із найвизначніших постатей в історії української літератури.
Вона народилася слабкою і тендітною, практично постійно хворіла, померла у віці 42 років, ставши символом України, її непокори, самобутності, незалежності, опинившись в одному ряду з Тарасом Шевченком, Григорієм Сковородою, Петром Могилою, Андрієм Шептицьким, Іваном Франком. Леся Українка — без перебільшення одна із найвизначніших постатей в історії української літератури.
Завдяки її творчості українська література зайняла одну з найвищих позицій у світовій культурі, а про українців і Україну заговорили у всьому світі, захоплюючись разючими картинами життя «цього великого, самобутнього, гостинного і разом з тим сміливого, відважного народу, нескореного тими бідами, які довелося пережити українцям за свою довгу і славну історію».
Лесю Українку знають у всьому світі. Її твори перекладені багатьма мовами. Досі не втратили своєї актуальності збірки віршів «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», збірники поем «Давня казка», «Одно слово», збірники драм «Бояриня», «Кассандра», «В катакомбах», «Лісова пісня» та інші.
Леся Українка різко розсунула традиційні жанри української літератури. З-під її пера вийшли блискучі твори епічного характеру, приголомшливі драматичні творіння, яскраві прозові роботи, в тому числі публіцистика. І це крім поезії.
У 19-річному віці вона самостійно склала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» українською мовою. Також вона багато перекладала на українську мову М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера та ін.
Нові образи, які привносилися в українську літературу письменницею, «приходили» з різних джерел, що також було вельми незвичайним і дозволило значно розширити кордони сучасної Українці літератури. Так, феноменально ерудована дівчина, яка знала безліч мов досконало, легко і абсолютно природним чином «поселяла» в Україні сюжети з Давнього Єгипту («В дому роботи — в країні неволі»), староєврейської історії («У полоні», «На руїнах»), періоду раннього християнства («Руфін і Прісцілла», «Адвокат Мартіан»), європейського Середньовіччя («Роберт Брюс», «Стара казка») та ін.
І це настільки було гармонійно, що читачами сприймалася як щось своє, рідне, споконвічно знайоме, особливо коли романтичні герої творів Лесі Українки, як уособлення мужності і сили українського народу, боролися без компромісів з вульгарністю тиранії і деспотизмом можновладців. Так, за жанровими законами романтизму, герої в багатьох випадках гинули, але це у письменниці було пов'язано і з власною концепцією необхідності жертв заради загальної та повної перемоги.
Крім романтизму, Леся Українка створила чимало шедеврів в інших літературних напрямках. Так,
- декадентство характерно для «Блакитної троянди»;
- реалізм - для «Єдиний син», «Над морем», «Приязнь», естетизм («поезія чистої краси») - для одного з найгеніальніших творів письменниці
- драми-феєрії «Лісова пісня».

Творча спадщина Лесі Українки включає більше 270 віршів, не рахуючи поем і віршованих драматичних творів, півтора десятка оповідань, стільки ж статей, величезну кількість перекладів, безліч зібраних унікальних народних пісень, казок, переказів, легенд українського народу.
У читальному залі Золочівської ЦРБ ім. І.Франка проведено літературний вернісаж  "Поетеса модерної доби"


Немає коментарів:

Дописати коментар