Доторкнутися до джерел… Напитися води з криниці Великих Будівничих української нації, щоб, почерпнувши з неї тої животворної сили, йти своєю дорогою становлення, розвою і творіння задля блага твоєї нації, твого народу, задля творення тебе самого.
Сила, краса і мудрість нашої нації – то вчинки, наміри, творіння і здобутки її Великих Творців.
Іван Франко… Постать такого масштабу, що мусить бути розглянутою в усіх можливих, доступних і необхідних її вимірах. Постать І.Франка серед всіх інших можливих інтерпретацій – це постать борця, бо усі життєві перепони він сприймав, як поштовх до боротьби, до переосмислення і наповнення єства національним змістом, завжди був людиною з чіткою громадянською позицією.
Феномен Івана Франка – в універсальності його особистості, генія, людини нового часу, що набагато перегнала свою добу, вченого і митця європейського рівня, яких мало в історії української культури.
По-новому переломлюючи минуле через себе, більше цінуєш і краще твориш сучасне, по іншому дивишся в майбутнє. В народі кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути… Саме тому працівники Золочівської центральної районної бібліотеки імені Івана Франка на чолі з директором Іванною Марчак долучилася до ініціативи Золочівського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, в межах відзначення ювілейних дат І.Франка, здійснили 16 – 17 червня цього, 2016 року дводенну мандрівку «Стежками Івана Франка» за маршрутом: Золочів – Дрогобич – Нагуєвичі – Криворівня – Золочів.
Першою зупинкою було місто Дрогобич, де проходили роки навчання майбутнього поета: Дрогобицька головна школа отців Василіан, Дрогобицька державна гімназія, що на той час носила ім’я Франца Йосифа. Саме тут молодий Франко робить перші спроби перекладів творів Софокла, Гомера, Горація.
Наступним кроком подорожі стало село Нагуєвичі. Тоді рушили до історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» (тут відвідали садибу батьків письменника, музей І.Франка, меморіальний комплекс «Стежка Івана Франка»).
Проїжджаючи населені пункти, наближаємося до Карпатського краю! Його енергетика незрівнянна ні з чим: ліси і гори, люди з їхньою особливою і такою чарівною говіркою, фольклором, піснями, гуцульським гумором та ще багато чого такого, чого неможливо описати, його треба просто відчути…
Криворівня… Нас зустрічає неперевершений гід Василь Зеленчук, який у своїй оригінальній і харизматичній особистості передав весь колорит гуцульських людей. До того ж, пан Василь – колишній сільський голова Криворівні. Тут побували у музеї І.Франка, переглянули фільм «Тіні забутих предків» у садибі-гражді, де 52 роки тому знімався фільм з незабутнім І.Миколайчуком. А далі було невимушене спілкування з місцевою сільською інтелігенцією, молоддю.
Гуцульщина, гуцули, надзвичайно чарівний Карпатський край, Карпатська Україна… Саме так з любов’ю називають себе люди з цього краю, гірського українського народу, зануреного і виплеканого обставинами і труднощами, на ґрунті звичаїв, традицій, фольклору, а також кривд, ненависті та любові.
Наставав ранок, день, що йшов слідом, готував свою програму: відвідини місцевої церкви з її парохом Іваном Рибаруком – людиною з дуже неординарним і оригінальним світоглядом. Тут розумієш, чому Іван Франко так любив тут відпочивати, розумієш, чому це місце поглинає людей, людей, що переймаються теперішнім станом України – України в огні.
Піднімалися в гори (ну як же без них!), на Писаний Камінь, вдихнули цього надзвичайного за своєю природою гірського повітря, настояного на неповторному ароматі гірських квітів і трав, спілкувалися, обговорювали побачене, почуте, співали, жартували…
Повертаючись з гір на дорогу, яка вела знову до рідного Золочева, усі відчули в собі вже не абстрактного Франка, а такого, що закликав своїм «Не пора»:
Сила, краса і мудрість нашої нації – то вчинки, наміри, творіння і здобутки її Великих Творців.
Іван Франко… Постать такого масштабу, що мусить бути розглянутою в усіх можливих, доступних і необхідних її вимірах. Постать І.Франка серед всіх інших можливих інтерпретацій – це постать борця, бо усі життєві перепони він сприймав, як поштовх до боротьби, до переосмислення і наповнення єства національним змістом, завжди був людиною з чіткою громадянською позицією.
Феномен Івана Франка – в універсальності його особистості, генія, людини нового часу, що набагато перегнала свою добу, вченого і митця європейського рівня, яких мало в історії української культури.
По-новому переломлюючи минуле через себе, більше цінуєш і краще твориш сучасне, по іншому дивишся в майбутнє. В народі кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути… Саме тому працівники Золочівської центральної районної бібліотеки імені Івана Франка на чолі з директором Іванною Марчак долучилася до ініціативи Золочівського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, в межах відзначення ювілейних дат І.Франка, здійснили 16 – 17 червня цього, 2016 року дводенну мандрівку «Стежками Івана Франка» за маршрутом: Золочів – Дрогобич – Нагуєвичі – Криворівня – Золочів.
Першою зупинкою було місто Дрогобич, де проходили роки навчання майбутнього поета: Дрогобицька головна школа отців Василіан, Дрогобицька державна гімназія, що на той час носила ім’я Франца Йосифа. Саме тут молодий Франко робить перші спроби перекладів творів Софокла, Гомера, Горація.
Наступним кроком подорожі стало село Нагуєвичі. Тоді рушили до історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» (тут відвідали садибу батьків письменника, музей І.Франка, меморіальний комплекс «Стежка Івана Франка»).
Проїжджаючи населені пункти, наближаємося до Карпатського краю! Його енергетика незрівнянна ні з чим: ліси і гори, люди з їхньою особливою і такою чарівною говіркою, фольклором, піснями, гуцульським гумором та ще багато чого такого, чого неможливо описати, його треба просто відчути…
Криворівня… Нас зустрічає неперевершений гід Василь Зеленчук, який у своїй оригінальній і харизматичній особистості передав весь колорит гуцульських людей. До того ж, пан Василь – колишній сільський голова Криворівні. Тут побували у музеї І.Франка, переглянули фільм «Тіні забутих предків» у садибі-гражді, де 52 роки тому знімався фільм з незабутнім І.Миколайчуком. А далі було невимушене спілкування з місцевою сільською інтелігенцією, молоддю.
Гуцульщина, гуцули, надзвичайно чарівний Карпатський край, Карпатська Україна… Саме так з любов’ю називають себе люди з цього краю, гірського українського народу, зануреного і виплеканого обставинами і труднощами, на ґрунті звичаїв, традицій, фольклору, а також кривд, ненависті та любові.
Наставав ранок, день, що йшов слідом, готував свою програму: відвідини місцевої церкви з її парохом Іваном Рибаруком – людиною з дуже неординарним і оригінальним світоглядом. Тут розумієш, чому Іван Франко так любив тут відпочивати, розумієш, чому це місце поглинає людей, людей, що переймаються теперішнім станом України – України в огні.
Піднімалися в гори (ну як же без них!), на Писаний Камінь, вдихнули цього надзвичайного за своєю природою гірського повітря, настояного на неповторному ароматі гірських квітів і трав, спілкувалися, обговорювали побачене, почуте, співали, жартували…
Повертаючись з гір на дорогу, яка вела знову до рідного Золочева, усі відчули в собі вже не абстрактного Франка, а такого, що закликав своїм «Не пора»:
Бо пора ця великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю, і славу, і честь
Рідний краю здобути тобі!
Організаторам поїздки – Почесному голові Золочівського об'єднання товариства «Просвіта» Олександрі Юськевич, голові Товариства Ярині Сухецькій, заступникові голови Оксані Патрик, а також нашим екскурсоводам, водієві Тарасу – НАЙЩИРІШІ СЛОВА ПОДЯКИ.
Немає коментарів:
Дописати коментар