«Голосимо тобі вість про твоє визволення з віковічної неволі. Від нині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави». Відозва Української Національної Ради від 1 листопада 1918 року.

Як бажано почути ці слова у теперішній час, коли ворог проливає кров наших найкращих людей. Але все, що робилося досі, це були тяжкі кроки до однієї мети, - вільна та незалежна, соборна Україна. Саме в наш час склалися всі обставини так, що перемога просто повинна бути на нашому боці. Сильна армія, підтримка Заходу і непоборне бажання нашого народу вирішувати свою долю самостійно. Проте, не завжди було так…

1 листопада 1918 року оголошення на стінах будинків Львова сповістили:

«Волею українського народу утворилася на українських землях старої Австро-угорської монархії Українська Держава. Найвисшою державною властю Української Держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла владу в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави».

Це вперше в історії над Ратушею замайорів синьо-жовтий прапор. Тяжка була боротьба, було багато причин для поразки – не вистачало внутрішніх сил, сприятливих зовнішньополітичних чинників. Проте, українці отримали вагомий досвід державницько-правової розбудови України, центральною ідеєю якої було прагнення об’єднати всіх українців в єдиній державі. Як результат - проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР.

Українські Січові Стрільці, Українська Галицька Армія, Організація Українських Націоналістів, Українська Повстанська Армія і тепер Збройні сили України це та історична вісь, що тягнеться крізь роки і має увінчатися успіхом. І над кожним містечком, селом і великим містом замайорить наш, синьо-жовтий прапор, сповіщаючи всіх про те, що –

Волею українського народу, на українських землях - Українська Держава.